Історія ліцею

Школа  робітничих професій

У Березнегуватського професійного ліцею , розташованого на вулиці В.Букача, славна і багата історія.  У вересні цього року йому виповниться 70 років. Своїм корінням навчальний заклад сягає ще 40-х років минулого століття. З року в рік зміцнювалась навчально-матеріальна база, розширювався перелік  спеціальностей, з яких велась підготовка фахівців. За час свого існування навчальний заклад декілька разів змінював свою назву і статус: школа механізації, СПТУ – 35, ПТУ-35, ліцей.

Не секрет, що кожного старшокласника хвилюють запитання: ким бути? Як знайти справу свого життя? Допомогти випускникам шкіл визначитися та розібратися у різноманітті професій  допоможуть у професійному ліцеї.  Важливо, що підготовка кваліфікованих робітників за державним замовленням здійснюється безкоштовно. Адже наявність престижного  фаху з дипломом модного університету  ще не гарантує отримання гарної високооплачуваної  роботи.

Молода людина може розпочати з робітничої професії як з першої сходинки до майбутнього  кар`єрного  зростання. Учні повинні переконатися в тому, що непрестижних професій немає, адже престиж будь-якої професії залежить  від людини, від того, що вкладає вона в свою працю: душу, волю, любов до рідної землі. Саме на цих засадах формується захоплення професією, а в подальшому – любов до неї як до невід’ємної частини свого життя.

Серед професійних ліцеїв Миколаївської області Березнегуватський професійний ліцей – один з найстарших.

     У вересні 1947 року за наказом обласного управління сільського господарства Новобузька школа механізації була переведена в с.Березнегувате ( наказ № 339 від 05.09.1947 р. ). Саме цей рік вважається стартом історії училища – закладу, з якого багато людей проклало дорогу в трудове життя.  Директором був призначений Шатрава Д.І., завідуючим навчальною частиною – Зубко Г.Ю., завідуючим навчальними майстернями – Висоцький М.І. Розташувалися в приміщенні колишньої агрономічної школи, яка знаходилась на околиці села.

     В корпусі було 5 навчальних класів, невелика бібліотека, директорська, учительська разом з бухгалтерією. Контингент учнів був в основному з сіл району та області, багато було демобілізованих воїнів. Готували трактористів, дизелістів, ремонтників, бригадирів тракторних бригад.

     Були тяжкі післявоєнні роки. Силами курсантів та працівників, у вільний від занять час, почали будувати майстерні, гаражі, їдальню, клуб.

     Пізніше почали допомагати обласні організації. Училище розширювалось. В 50-х роках було закріплено 300 гектарів орної землі, на якій було організовано навчальне господарство.

     Рішенням виконкому Березнегуватської райради депутатів трудящих училище було прикріплено до колгоспу ім.Хрущова тим, щоб курсанти виконували весь комплекс робіт на полях і тваринницьких  фермах.

     В шістдесятих роках на території училища були побудовані 2 склади для зберігання зерна, водомаслогрійка, три великих підвали. Поповнилась і матеріальна технічна база: 2 автомобілі, 3 зернових комбайни, 2 бавовнозбиральні комбайни, трактори МТЗ-1, МТЗ-2, “Універсал”, 2  СТЗ НАТИ, 2 ДТ-54, 3-КДП, 1-С-60.

     Вся техніка знаходилась на земляних майданчиках під відкритим небом, гуртожитку не було, всі учні проживали на квартирах.

     В училищі велась підготовка трактористів і комбайнерів з 6-ти місячним строком навчання і 2 групи з 8-ми місячним строком підготовки.

     Сухі стислі цифри, перелік, інформації про минулий час, але вони є початком відліку життя цілого покоління викладачів, майстрів, учнів.

     В 1965 році побудований гуртожиток на 100 місць. В 1970 році власними силами побудовано 12 гаражів, 2 навчальних класи, слюсарний цех. В 1974 році – новий навчальний корпус на 420 місць.

     Від короткострокової підготовки училище переходить на підготовку з 1, 1,5 , 2-річним строком навчання:

  • трактористів-машиністів широкого профілю;
  • слюсарів по ремонту тракторів, автомобілей і сільськогосподарських машин;
  • електромонтерів сільськогосподарської електрофікації і зв’язку.

З 1974 року училище переходить на підготовку спеціалістів з строком навчання 3 роки і отриманням середньої освіти.

      Крім названих професій почали готувати і майстрів овочеводів, кухарів, майстрів сільського будівництва, мулярів, штукатурів. Також вели підготовку спеціалістів без отримання середньої освіти :

  • тракторист-машиніст;
  • комбайнер;
  • водії автомобілів.

Йшли роки, мужнів колектив. Кадри в усі роки відігравали головну роль, і добре те, що третя частина працівників були колишніми випускниками, які закінчували технікуми, інститути і поверталися в рідні стіни викладачами та майстрами – Шульженко Н.В., Авраменко Ю.В., Христенко М.О., Радзівон В.У., Бабай М.В., Галинкін В.В., Вензліцький О.Ю., Авраменко І.В., Вовк І.В., Верескун В.С. та ін.

Кожна людина своїм життям, своєю працею, вчинками залишає в людській пам’яті глибокий слід. Так, пам’ятають Будулуцу Є.Г. – викладача з підготовки електромонтерів сільськогосподарської електрофікації та зв’язку.

Досі  згадують ті роки, коли в училищі було в достатній кількості овочів для їдальні. Це була заслуга викладача Омельчак О.О. і майстра виробничого навчання Пономарьова О.Ф. та Мальчикової Г.Ф., які були провідними спеціалістами з підготовки майстрів овочеводів.

Не одне покоління комбайнерів та трактористів підготували Шаповалов Г.Г., Покотьолов В.А., Пятницький І.П., Швець М.О., Широкий Я.І. та ін.

Інженерно-педагогічні працівники і вихованці училища завжди гідно відстоювали честь свого навчального закладу. У минулі десятиріччя щоліта, разом зі своїми наставниками – майстрами виробничого навчання Марчуком П.В., Прохоровим О.І., Калачовим В.І. та іншими, групи учнів трактористів працювали на збиранні врожаю в Казахстані.

Викладачі  спеціальних дисциплін Михайлов М.В. і Фурман П.В.  навчали тракторній справі дітей Анголи. Викладач спецдисциплін Чиженко В.П. в трагічні дні чорнобильських подій був в рядах ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Новою сторінкою у діяльності училища стало перетворення його в середній навчальний заклад. Колектив поповнився викладачами з вищою освітою. Велика увага стала приділятися методичній роботі, пошукам передових методів навчання і виховання учнівської молоді. Викладачі оформили навчальні кабінети, розробили дидактичний матеріал, який постійно оновлювали та доповнювали. Директор, Павліченко Лариса Станіславівна, яка перейняла керівництво закладом з 199  року, сприяла його розвиткову та підвищеню престижності серед навчальних закладів області. І навіть зараз Лариса Станіславіна не втратила запалу та ентузіазму і щороку вкотре доводить свою любов та відданість рідному ліцею.

З 15.03.06. наказом Міністерства освіти і науки №186 від 15.03.06. ”Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Миколаївської області” був змінений тип професійно-технічного закладу на Березнегуватський професійний ліцей.

Прагнучи постійно підвищувати якість підготовки випускників, педагогічні працівники (а колектив налічує 40 осіб) впроваджують в навчальний  процес інноваційні  методи  навчання, розвивають творчі здібності учнів, виховують у них духовність, формують поняття людських цінностей, виховують повагу до своєї держави та шанобливого ставлення до державних символів України. Протягом  останніх років учні активно займаються волонтерською діяльністю (підтримують захисників, які перебувають в зоні АТО та інших категорій населення, котрі звертаються за допомогою).

Для отримання професій в ліцеї функціонують 14 навчальних кабінетів із загальноосвітніх та спеціальних предметів, забезпечених навчально-інформаційною документацією та технічними засобами навчання. Установлено та облаштовано комп’ютерний клас площею 96 м2 з робочим місцем викладача та 30 робочих місць. Установлено та облаштовано комп’ютерний клас площею 96 м2 з робочим місцем викладача та 20 робочих місць.

Лабораторії, навчальні майстерні обладнані робочими місцями для викладачів, майстрів виробничого навчання, учнів, оснащенні навчально-наочними посібниками, ТЗН, інструментами, машинами і механізмами відповідно до вимог.

       За роки свого функціонування ліцей  підготував більше 22 тисяч  кваліфікованих робітників для народного господарства. Пишається навчальний заклад і своїми випускниками. Старт у трудове життя саме в цьому навчальному закладі  отримали прекрасні люди, спеціалісти з великої літери, майстри своєї справи, такі як: Клеветенко Володимир, Ткачук Віктор, Іванник Сергій, Боровик Руслан, Краснянський Віктор, Тхорук Олександр.

 Коли закінчуються уроки, більшість учнів не розходиться по домівках, адже багато з них відкрили в собі таланти та здібності.  В цьому їм допомагали гуртки  та спортивні секції. Підтримувати хорошу фізичну форму учні  можуть  у спортивних секціях. Вагомі здобутки мають учні ліцею і в обласних  спортивних змаганнях, і в організації  учнівського самоврядування, і в житті рідного селища.

Разом з тим, педагоги ліцею прагнуть не лише виховати своїх учнів патріотами, гудними представниками своїє держави, а й прищепити гордість за свою країну. Саме тому частими стали подорожі-екскурсії по визначних містах України – Київ, Львів, Трускавець, Ужгород, Одеса, Буковель, Івано-Франківськ, Вінниця, Умань, Миколаїв, Яремча, Запоріжжя, Херсон та інші. Адже краще один раз побачити, ніж 100 разів почути і впевнетися у красі, самобутності, неповторності рідної України.

Неабияким плюсом нашого закладу є те, що навчання в ліцеї безкоштовне. Ми постійно в пошуці, щоб створити дітям відповідні умови для їх виховання  та всебічного розвитку. Художня самодіяльність, спортивні секції, різноманітність позаурочних заходів роблять життя наших вихованців  цікавим і змістовним,  – говорить  Лариса Станіславівна Павліченко. – Наше завдання надзвичайно важливе – дати молоді виробничу професію. Довести, що бути висококласним будівельником, кухарем, механізатором – це   перспектива мати гарне  робоче місце, гідну зарплату і затребуваність як фахівця. Більше того, хочемо мати підтримку і в роботодавців: давайте робити спільну справу, щоб наші діти  не шукали кращої  долі десь далеко, а залишились працювати тут, на своїй землі. Глибоке розуміння педагогічними працівниками ліцею завдань, які стоять перед професійно-технічною освітою,створення належних умов, необхідних для навчання і виховання робітничої молоді, дає впевненість  в тому, що в  професійного ліцею є значний потенціал і перспективи для подальшого  розвитку.

За ці всі роки в ліцеї працювало багато педагогів, і весь цей час педагогічний колектив об’єднувало бажання творчо працювати, шукати нове, віддавати дітям душу і серце, постійно вдосконалювати навчально-виховний процес, оновлювати зміст підготовки фахівців. І саме через те, що славні надбання ветеранів-педагогів свято цінуються в училищі і передаються від покоління до покоління викладачами та майстрами, навчальний заклад досягає високих результатів у підготовці молоді до самостійного життя.


Березнегуватський професійний ліцей став для своїх вихованців другим рідним домом. Він прокладає їм світлу дорогу у майбутнє і радо зустрічає своїх учнів.